КОНСУЛЬТАЦІЇ
АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА – ВАЖЛИВИЙ КРОК НА ШЛЯХУ ДО ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ
Шановні батьки! Багато дітей в силу свого віку ще не знають, наскільки важливо для них навчитися правильно говорити, але Ви повинні розуміти, що навіть найменше порушення звуковимови може негативно вплинути на подальший розвиток дитини.
Однією з причин порушення звуковимови у дітей може бути недостатня рухливість органів мовлення: язика, губ, щелеп та м'якого піднебіння. Порушення рухливості цих органів (малорухливість) тягне за собою нечітку, гугняву (з носовим відтінком), шепеляву, змазану вимову різних звуків.
Таким чином, важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика.
Пам'ятка батькам щодо проведення логопедичних занять вдома:
Заняття повинні бути регулярними, мати зацікавлюючий, ніяк не примусовий характер, не перетворюватися на додаткові навчальні години.
Заняття можуть проводитись під час прогулянок, подорожей. Але деякі види занять потребують обов'язкової спокійної обстановки.
Не можна говорити дитині, що вона робить вправу неправильно. Вона робить її в межах власних можливостей. Треба показати дитині її досягнення, підбадьорити.
Заняття не повинні бути дуже довгими, не викликати втому. Бажано повідомляти дитині, які завдання вона буде виконувати завтра.
Необхідно підтримувати бажання дитини займатися, схвалювати успіхи, вчити долати труднощі.
Чи знаєте ви що таке артикуляційна гімнастика?
Гімнастика для рук і ніг – справа знайома і звична. Зрозуміло, що ми тренуємо м'язи для того, щоб вони стали сильними, рухливими. Артикуляційна гімнастика – це гімнастика для язика та інших органів мовлення. Навіщо ж тренувати язик, він і так «без кісток»? Виявляється, язик – це головний м'яз органів мовлення. І для нього, як і для будь-якого м'яза, гімнастика просто необхідна. Язик повинен бути добре розвинений, щоб виконувати тонкі і цілеспрямовані рухи, які називаються звуковимовою. Недоліки вимови тримають у напрузі емоційно-психічний стан дитини, заважають їй розвиватися і спілкуватися з однолітками. Щоб ця проблема не виникла у дитини в майбутньому, необхідно почати займатися артикуляційною гімнастикою як можна раніше. Дітям двох, трьох, чотирьох років артикуляційна гімнастика допоможе скоріше «поставити» правильну звуковимову. Діти п'яти, шести, семи років зможуть за допомогою артикуляційної гімнастики подолати вже наявні порушення звуковимови. Виконуючи артикуляційну гімнастику слід дотримуватись певних правил.
Правила проведення артикуляційної гімнастики:
Артикуляційну гімнастику необхідно виконувати сидячи, оскільки в такому положенні у дитини спина пряма, не напружена, руки і ноги знаходяться в спокійному положенні.
Спочатку вправи виконуються повільно, перед дзеркалом, тому що дитині необхідно мати зоровий контроль. Після того, як дитина трішечки звикне, дзеркало можна прибрати.
Корисно задавати навідні питання. Наприклад: «Що роблять губи? Де знаходиться язичок (вгорі чи внизу)? Що робить язичок?»
Поступово темп вправ артикуляційної гімнастики можна прискорити і виконувати під рахунок. При цьому необхідно слідкувати, щоб вправи виконувались чітко і плавно.
Найкраще заняття проводити два рази на день (вранці і ввечері) на протязі 5-7 хвилин, в залежності від посидючості дитини.
Проводячи заняття з дітьми 3-4 років, слідкуйте за тим, щоб вони засвоїли основні рухи. До дітей 4-5років вимоги підвищуються: рухи повинні бути чіткими і повільними без тремтіння. В 6-7 років діти виконують вправи в швидкому темпі і можуть утримувати положення язика деякий час без змін.
МОВЛЕННЯ ПЕРШОКЛАСНИКА
Як розмовляє ваша дитина?
Дошкільне дитинство – важливий період у всебічному розвитку дитини та підготовці її до майбутнього шкільного життя.
Для майбутнього школяра дуже важливо мати відповідний рівень мовленнєвого розвитку.
На час вступу до школи дитина:
- оволодіває правильним звуковим оформленням слова, чітко й зрозуміло;
- вимовляє всі звуки, не замінює, не пропускає і не спотворює їх у словах;
- має багатий словниковий запас, її мовлення граматично правильне;
- будує різні за конструкцією речення, узгоджує слова в роді, числі та відмінку, правильно відмінює часто вживані дієслова;
- може розповісти пережиту нею історію, переказати зміст казки, розповіді, описати предмети, які її оточують, розкрити зміст картини, сутність деяких явищ навколишньої дійсності.
Усі ці вміння та навички дадуть змогу дитині вже на початку навчання в школі успішно оволодівати програмовим матеріалом.
Обстеження рівня мовленнєвого розвитку дитини в домашніх умовах:
Для самостійного обстеження мовленнєвого розвитку дитини, батьки мають дотримуватися таких правил:
- проводити обстеження лише тоді, коли дитина цілком здорова і в доброму гуморі;
- якщо дитина відмовляється розв’язувати завдання або в неї помірно згасає інтерес, обстеження слід припинити. Наступне обстеження треба розпочати з того розділу чи питання, на якому зупинилися минулого разу;
- проводити обстеження слід у повному обсязі.
Загальновідомо, що будь-яке заняття стає ефективнішим, якщо його унаочнити. Тож для обстеження потрібно заздалегідь підготувати необхідні предмети, іграшки та картинки.
Якщо дитина відповідає неправильно, не потрібно її виправляти. Якщо вона мовчить, не наполягайте на відповіді. За будь-якої відповіді в жодному разі не можна сварити або соромити. Натомість усі відповіді слід схвалювати.
Типи діагностичних завдань:
Обстежуючи рівень мовленнєвої компетентності дитини старшого дошкільного віку, слід оцінити стан її фонематичного слуху та розвитку зв’язного мовлення. Крім цього, проаналізувати вміння дитини:
класифікувати предмети чи зображення на предметних картинках за родовими ознаками;
- виокремлювати зайве слово із семантичного ряду;
- утворювати зменшувально-пестливі форми іменників з використання суфіксів, іменники у множині від іменників у формі однини;
- вживати в мовленні прийменники, іменники в родовому відмінку, імена в орудному відмінку;
- узгоджувати іменники з числівниками;
- правильно вимовляти багатоскладові слова.
У разі якщо, проаналізувавши результати обстеження, батьки з'ясували, що дитина слабко контролює своє мовлення, необхідно визначити коло питань, над якими слід додатково попрацювати. Якщо дитина зовсім не справилася з поставленими завданнями, слід звернутися по допомогу до фахівців.
ЗАЇКАННЯ У ДІТЕЙ
Боязнь мовленнєвого спілкування — одна з різновидів невротичних порушень. Чим складніша і відповідальніша ситуація мовленнєвого спілкування, тим важче дитині вступати в контакт. Звертають на себе увагу характерологічні риси таких дітей: невпевненість у собі, вразливість, нерішучість, надмірна уразливість.
Відомий особливий феномен — «дитячий страх». Проявляється він психічною напругою, прискореним серцебиттям, зблідненням шкірних покривів, охолодженням кінцівок. Страх виникає у певній обстановці. Найчастіше в цьому винні батьки: не замислюючись про наслідки, вони закладають у свідомість дитини думки, про існування ситуацій, які нібито несуть у собі загрозу її здоров'ю та життю. Багато в цих випадках залежить від «фантазії» дорослих. Загрозливими об'єктами стають деякі тварини, явища природи. Згідно зі спостереженнями лікарів, дуже поширеним є навіяний дитині страх перед собакою.
Лякають не тільки тваринами (собаками, котами, черепахами), але і, як уже говорилося, вселяють страх перед різними природними явищами — блискавкою, громом, зливою. Містифікують завивання вітру, гомін проводів, стукіт пташиного дзьобу у вікно. Включають в історії, розказані дітям, образи чаклунів, лісовиків, домовиків та ін. А це обертається потім сумними наслідками - тими чи іншими розладами психіки.
Потрібно відзначити, що не всі діти, що перенесли переляк, починають після цього заїкатися. У більшості випадків є якісь передумови, причини, на які як би «накладається» вплив психотравми (наприклад, переляк), що і викликає порушення мовлення.
До таких сприятливих чинників належать перелічені на початку цієї статті певні риси характеру, а також порушення режиму сну і харчування дитини, різного роду сильні звукові подразники, джерелом яких є телевізор, магнітофон. Негативну роль відіграють і грубе поводження з дитиною, гучні вигуки, вживання, різких слів на її адресу.
Нерідко, щоправда, можна спостерігати і зворотне явище — батьки буквально «тремтять» над дитиною, сюсюкають з нею, придивляються і прислухаються до найменших змін її стану. Цілком природний плач дитини, викликаний якими-небудь фізіологічними потребами, трактується батьками як симптом захворювання. Вони лякаються, метушаться, викликають лікаря, Дитина мимоволі звикає до такої підвищеної уваги і поступово перетворюється в маленького деспота. Для неї не існує слова «не можна». Вважаючи для себе звичайним весь час бути на руках дорослих, діти категорично протестують, коли їх залишають самих у ліжечку. Вони кричать, плачуть і зрештою досягають свого. Відчуваючи себе об'єктом загального поклоніння і обожнювання, вони стають неслухняними, вкрай образливими, вередливими.
Такі діти, як правило, погано сплять. Розлади сну виявляються у них в різних формах. Найчастіше це труднощі засинання.
У дитини з абсолютно здоровою психікою до вечора розвивається природне стомлення, і вже це саме по собі викликає бажання спати. Покладена у ліжко, вона миттєво занурюється в сон.
У дитини-невротика процес засинання порушений. Незважаючи на всі зусилля, вона не може заснути, перевертається з боку на бік, шукає будь-який привід привернути до себе увагу дорослих, просить їх посидіти поруч і т. п. Пояснюється це занепокоєння перенасиченістю враженнями дня, які в психічній сфері таких дітей відображаються дуже сильно, обумовлюючи розвиток в корі головного мозку застійних вогнищ збудження.
Але до поганого засинання малюка іноді причетні й самі батьки, читаючи йому перед сном розповіді, які можуть викликати підвищену емоційну реакцію, дозволяючи дивитися вечірні телепередачі, призначені для дорослих, або ж брати участь у гучних іграх.
Буває розлад й іншого роду — неглибокий, поверхневий сон. Дитина спить тривожно, скрикує уві сні, прокидається, просить підійти до неї, «взяти на ручки». Причина виникнення таких станів — пережиті дітьми страхи, пов'язані з нічними сновидіннями. Дитина дивиться кудись у темряву, як би бачучи те, що викликало у неї страх, тремтить, вимовляє окремі нескладні слова («боюся», «не йди від мене»). У випадках найбільш сильних потрясінь, викликаних пережитим страхом, може виникнути порушення мовлення у вигляді заїкання.
Причинами, що призводять до порушень мовлення у дитини, можуть бути і часті сварки дорослих в присутності малюка, пияцтво батьків, напружена обстановка в сім'ї. Дуже точно сказав про це відомий дитячий психоневролог М. І. Іогіхес: «В основі трагедії нервової дитини лежить тривале спілкування з нервовим оточенням. Якщо кожен з нас, дорослих, спокійний серед спокійних людей і стає нервовим серед нервових, то дитина ще більшою мірою сприймає весь життєвий темп і реактивність оточуючих її осіб».
Будь-який скандал у сім'ї, що супроводжується криками, лайкою, рукоприкладством, може стати фатальним для дитини, викликати «зрив» в нервовій системі і як його наслідок — заїкання.
Чи існують шляхи та засоби до запобігання цього мовного дефекту?
Зрозуміло, так. Тільки починати піклуватися про це треба, коли дитина ще не з'явилася на світ. Запорука виховання здорової в усіх відношеннях дитини — ретельний контроль за її внутрішньоутробним розвитком.
Наступна сходинка — турбота про правильний розвиток малюка в період становлення у нього фразового мовлення (3 -4 роки). Для попередження заїкання важливо не пропустити перші прояви дитячої нервовості. Мова йде про вже згадувані вище примхливість, збудливість, дратівливості, розлади сну. Загальноукріплююче і заспокійливе лікування сприяє швидкій нормалізації стану.
Головна ж роль у досягненні стійкої рівноваги в нервовій системі дитини належить сім'ї і тій атмосфері, яка в ній склалася. Рівні стосунки між батьками, чіткий режим сну і харчування, обов'язкові щоденні прогулянки, завзяте привчання малюка до правильного спілкуванню з однолітками і дорослими — все це не тільки забезпечує його повноцінний фізичний та інтелектуальний розвиток, але й зміцнює психіку, закладає основи формування характеру, певних особистісних властивостей і, в кінцевому рахунку, виключає передумови для виникнення заїкання.
Психічне становлення маленької людини має відбуватися поступово, штучне його форсування може спровокувати ускладнення. В нелегкій справі виховання елемент змагання є недоречним. Не завжди приводить до успіху захоплення великою кількістю віршів, оповідань, казок (тим більше страшних). Дитину не слід перевантажувати походами в театр, цирк, зоопарк, а також багатогодинним сидінням біля телевізора.
У випадках затримки психічного та мовного розвитку, дуже прискореного темпу мовлення, порушення мовленнєвого дихання потрібно звернутися до фахівців. Лікарську допомогу таким дітям можуть надати психоневролог, логопед, невропатолог.
Але треба пам'ятати і про правильне ставлення до дитини з боку дорослих. Абсолютно недопустимі диктаторські методи виховання, погрози, різні психотравмуючі покарання, лякаючі жарти. Ні в якому випалку не можна сіяти в дитячій душі зерна страху.
З перших років життя потрібно прищеплювати дитині любов до природи і тварин. Важливо також якомога раніше познайомити дитину з всілякими змінами у погоді, природними явищами тощо, здатними викликати у дитини переляк, а також з особливостями поведінки домашніх тварин і пояснити, що ні собака, ні природні явища (блискавка, гуркіт грому) не являють собою нічого страшного.
Роз'яснення такого роду, правильний режим дня, здорова обстановка в сім'ї мають величезне значення в профілактиці порушень мовлення у дітей.
Коли слід звертатися до логопеда?
Що слід знати батькам?
До 2 років у дитини не з’явилося мовлення ( дитина мовчить) або словник дитини налічує не більше 10 слів. Кваліфікований логопед уміє не тільки вправляти і ставити звуки, але й стимулювати появу мовлення в дитини, яка не говорить?
Дитині більше 4 років, а вона не вимовляє ( чи неправильно вимовляє) звуки рідної мови. У цей час фонетична система повністю сформована, і дитина повинна говорити правильно.
Дитина почала повторювати звуки, склади, слова ( заїкається).
Дитині більше 6 років, а вона не запам’ятовує вірш, не може переказати текст, порушує структуру слів ( спотворює слова).
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ТА ФАХІВЦІВ
УКРАЇНСЬКИЙ ЛОГОПЕДИЧНИЙ САЙТ ДЛЯ БАТЬКІВ, ЯКІ ПІКЛУЮТЬСЯ ПРО МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК СВОЄЇ ДИТИНИ ТА ДЛЯ ЛОГОПЕДІВ
Режим доступу: http://www.logopedia.com.ua/
ЛОГОПЕДИЧНИЙ САЙТ
Режим доступу: http://logoclub.com.ua/pro-sajt
КЛУБ ПРОФЕСІЙНИХ ЛОГОПЕДІВ
Режим доступу: http://www.logopedu.com.ua/
Логопедичний сайт для вчителів-логопедів та батьків "Логопедична АБВГДейка"
Режим доступу: http://abcd-logoped.at.ua
Файли для завантаження:
Методи реалізації завдань із мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному підрозділі