Головне — не робити того, чого від кожного з нас сподівається ворог.
Сучасна війна — це війна нервів навіть більшою мірою, ніж війна ракет і танків. Агресор використовує всі доступні засоби, аби прискорити результат, найбільш вигідний для нього: капітуляцію. Поки військові наступають на землі та в повітрі, атака в інформаційному просторі має кілька ключових завдань.
Дезорієнтувати військових. Вони марнують ресурси, реагуючи на повідомлення про загрози, яких насправді немає.
Деморалізувати військових. Для цього до них у будь-який спосіб доносять, що спротив не має сенсу, керівництво держави втекло і «всіх злило», їхні товариші вже склали зброю, і самим їм варто зробити це якнайшвидше. Зазвичай професійних військових вчать протистояти таким впливам, але на цивільних, які зголосились до війська, це може діяти.
Деморалізувати цивільних. Налякати, паралізувати кожного страхом за своє життя і життя своїх дітей. Агресор розраховує на те, що суспільство схвалить і буде вимагати від керівництва держави припинення бойових дій на будь-яких умовах (знов-таки, капітуляцію).
Зруйнувати єдину комунікацію держави. Під час війни особливо важливо, аби абсолютно вся влада й військове керівництво озвучували одну позицію, одну версію того, що відбувається. Україні в ці дні це вдалося (і ті, хто добре знає українську політику, погодяться, що це справжнє диво, послане нам з небес).
Викликати паніку. Військовим набагато важче тримати оборону, коли дороги блокують колони втікачів. Цивільній владі важче забезпечити людей найнеобхіднішим і втримати економіку від катастрофи, коли натовпи штурмують банкомати і вигрібають усе з крамниць.
Створити колапс в інфопросторі. Для цього за допомогою соціальних мереж, месенджерів, публікацій у контрольованих агресором медіа (які, на жаль, часто з власної волі поширюють інші) інформаційний простір насичують величезною кількістю неправдивих повідомлень.
Не вірте беззастережно.
Перевіряти інформацію під час війни надзвичайно важко хоча б тому, що звичний зв’язок із джерелами практично зруйнований. Тому медіа поширюють багато інформації, яка не пройшла стандартної для якісної журналістики процедури перевірки. Просто тому, що якщо не опустити планку вимог до перевірки інформації, то не буде що повідомляти.
Словом, якщо ви не бачите якусь подію на власні очі, не чуєте пряму мову, зафіксовану на відео і явно не вирвану з контексту, — довіряйте їй обережно. Завжди тримайте в голові, що будь-яке повідомлення у час війни може бути неточним або зовсім не підтвердитись.
Обережно з інтерпретаціями.
Творці фейків та пропагандистських матеріалів добре знають, що новини, доповнені фотографіями, відео- чи аудіозаписами, сприймаються на віру набагато краще — адже ось, мовляв, доказ! При цьому часто коментарі чи підводки до цих фото, відео чи аудіо дають готову інтерпретацію, програмуючи на певне сприйняття того, що ви побачите.
Не вірте переказам.
І в жодному разі не переказуйте почуте від когось далі без перевірки. Чому це небезпечно? Нещодавнє дослідження ГО «Детектор медіа» та фонду «Демократичні ініціативи» засвідчило, що отримання інформації «з уст в уста» є одним із найпоширеніших способів споживання новин. 28% опитаних кажуть, що в першу чергу дізнаються новини від друзів і знайомих. Важливі новини, почуті від інших людей, слід перевіряти в офіційних джерелах, а неважливі пропускати повз вуха.
Не сьорбайте з брудних джерел.
І в мирний час, а у час війни особливо, працює величезна кількість інформаційних смітників. Деякі з них транслюють рафіновану пропаганду і добірну брехню, але частіше — чергують брехню з напівправдою і навіть правдою, іноді навіть на позір «незручною» для агресора. Таке подання контенту викликає більше довіри.
Стежте за своєю реакцією.
Було б, напевно, безглуздо рекомендувати «заспокоїтись» і «не хвилюватись» у жахливі та вирішальні для країни та її народу дні, але, знову ж таки, виведений з рівноваги, паралізований страхом, розгублений чи охоплений непродуктивним гнівом громадянин — сумнівна цінність для Батьківщини. Якщо відчуваєте, що новини вас занадто фруструють, просто зробіть паузу.
Якщо вас це заспокоює — читайте,
або дивіться чи слухайте, якщо вам так зручніше. Психологи пояснюють бажання постійно споживати новини у кризових ситуаціях ілюзією контролю. Мовляв, якщо ми знаємо, що відбувається, ми ніби впливаємо на події своїм знанням. Якщо з певних причин ви не можете включитися в боротьбу або допомагати тим, хто бореться, — заспокоюйтесь новинами.
Не будьте бездумними поширювачами.
Особливо це стосується повідомлень з припискою «!!!максимальний репост!!!!» або «ПОШИРЮЙТЕ НЕГАЙНО». Саме завдяки арміям автоматичних поширювачів, які вважають, що роблять щось корисне, натискаючи кнопку «репост», найшкідливіші фейки стають вірусними та охоплюють мільйонні аудиторії. Перш ніж поширити будь-яке повідомлення, переконайтесь, що ви:
1. Уважно його прочитали, якщо в ньому є відео — переглянули, а якщо аудіо — дослухали до кінця.
2. Знаєте людину, організацію чи медіа, що є джерелом повідомлення, і знаєте, яким є першоджерело. Ми ж пам’ятаємо, що навіть медіа і офіційні джерела у кризових умовах можуть схибити й поширити неправду. Чи компетентна ця людина чи організація, чи її теж «попросили поширити»?
3. Розумієте, навіщо вас просять це поширити. Яка мета масової публікації цієї інформації? Чи допоможе вона комусь? Чи спонукатиме до певних дій? Ви впевнені, що це розумно і правильно? Її просто потрібно знати людям? Точно? Чому?
4. Дорахували якщо не до ста, то хоча б до тридцяти. За цей час початковий імпульс згасне, і ви, можливо, зможете подивитись на інформацію, яку вам пропонують поширити, по-іншому.
5. Не впевнені — не поширюйте. За понад два десятиліття користування соціальними мережами та їхніми попередниками — форумами та блоговими платформами — я зустрічав небагато випадків, коли люди шкодували, що не поширили інформацію. І масу випадків, коли за бездумне поширення було соромно.
Бути поінформованим — важливо, але зберегти психічне здоров’я, не нашкодити собі та іншим, — важливіше. Адже ми хочемо витримати, відбити навалу й дожити до того дня, коли новини з України знову стануть нудними.
留言