Кілька досвідків поспіль озивається Рокитяне (так звуть маленьке болітце край села Річиця) щемливим криком журавлиним. І от не повір, що "крикнув криком журавлиним і ангелом злетів у вись" наш тендітний, щирий хлопчина Віталик. Саме таким пам'ятаємо його у школі, наймолодший у сім'ї, найменший у класі, але змужнілий титан у душі.
Не пестила його доля - рано пішов у засвіти тато, згодом і мама, залишивши сиротами 4 дітей, а серед них і наймолодшого Віталика. Почав гартувати свій сталевий дух у військовому ліцеї, далі академія, далі війна, яка питання не ставила, бо відповідь була готова "На захист України".
Рік - найгарячіші точки. Харків... Поранення.... Шпиталь...Знову фронт... Донбас....Бахмут....і рясніють чорними рядками соцмережі… „У бою з окупантами під Бахмутом загинув легендарний танковий екіпаж 93-ї бригади "Холодний Яр": командир Віталій Кобець, водій-механік Андрій Мельник, навідник Сергій Леонтьєв…“ Наш щирий хлопчина Кобець Віталик.
Біль... Сум... Відчай... наш Герой пішов у засвіти поповнив лави небесного війська....
…Спочивай з миром, наш хлопчику. Ти назавжди в наших серцях. Герої не вмирають... вони просто ідуть в інший вимір життя....
Comentarios